З історії села

Село Лозова (з приписаним селом Теклівка) знаходиться в 9 верстах на південний захід від містечка Шаргород і в 18 верстах на схід від найближчої залізничної станції «Немерчі». Воно розміщене на похилій низовині за течією річки Лозової. Річка ця мілка, брудна, заросла в багатьох місцях очеретом і верболозами і утворює один став у самому селі Лозовій, а два за селом, з двох боків його.

Лозова – старовинне населення, воно належало князям Коротким, потім Збаражським, Вишневецьким, а наприкінці XIV століття було дано Яну Замойському і входило до складу війтівства Свіндеро-Польського /Чернівці Ямпільського повіту/. Назва населеного пункту походить від того, що минулі часи, та й тепер, по обидві сторони річки росте багато верболозу. Село розкинулось на пологій місцевості вздовж невеликої річки, яка протікає з півночі на південь і розділяє його на дві частини. Річка Лозова є притокою річки Мурафа, впадає в річку Дністер, не широка і мілководна.

До Лозівської сільської ради входить село Теклівка. Його назва походить від назви дівчини Теклі, яка жила в лісі. Батько дівчини в придане подарував землю. Цю землю на якій зараз знаходиться населений пункт і називається Теклівкою. До наших часів збереглися старовині назви деяких вулиць.

«Рогатки» - це вулиця, яка на кінці розходиться на дві у вигляді рогатки. «Кут» - вулиця, з якої тільки один виїзд і заїзд. «Джуркало» - вулиця, де б’є багато джерел. «Гудзівка» - вулиця на якій було лише шість будинків і кожен з власників мав прізвище Гудзікевич. 

Перші згадки про існування поселення датуються другою половиною XIV століття (на основі праць Подільського єпархіального-історико-статистичного комітету. Видання 1901 року).

На території села працює  два  освітніх заклади:

·                     Лозівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. В школі навчається 131 учень, працює 23 вчителі. Директор - Сиворінський Анатолій Олексійович

·                     Теклівська загальноосвітня школа І ступеня. В школі навчається 8 учнів, працює  2 учителя. Директор- Сиворінська Майя Євгенівна

В селі функціонує дитячий садок. Завідуюча- Чайна Лілія Петрівна. Дитячий садочок відвідує 22 дитини 8 з них -старша група. Працює в дитячому садку 4 працівники.

В нашому селі, що мальовничо розкинулось на берегах однойменної річки стоять в обрамлені акації дві дерев’яні церкви. Одна з них Миколаївська знаходиться на «остриці»  - недалеко від греблі і млина, в кінці вулиці що піднімається вгору. Це типова подільська дерев’яна церква.

Забудова її складається з трьох квадратних зрубів. На кожному з них поставлено невеликий восьмірни, який закінчується опадистим неоловидним куполом . М’яко і непомітно перепоясаний до низу.

Восьмірники поставлені тісно один до одного, створюючи єдиний пластичний пророблений об’єм. Увінчують споруду цибулинки  головок на точених фонариках. По периметру всіх трьох зрубів середній з яких ширше за крайній, відбудований широко звисаючий пояс (опасання) який спирається на кронштейн. Його призначення відвести, дощову воду дальше від фундаменту.

На фронтоні притвору зі скляними обрамленими фонарями зображені масляними красками, в повний зріст Миколай – покровитель плотників, моряків, охоронець від пожежі, який  допомагає подорожуючим.
Дерев’яна трьохярусна дзвіниця стоїть окремо зі східної сторони церковного подвір’я.  Миколаївський храм приймав віруючих всі роки свого існування.

Покровський храм був відкритий в 1752 році. В 1966 році покровський храм було закрито і лише в 1990 році при пожертвувані віруючих храм було реставровано, оновлено і відкрито в самому центрі села знаходиться покровська церква побудована в 1700-1702 р. При її будові дотримано всіх традицій церковної архітектури. Типологічно вона відноситься до трьох частинних трьох купольних, подільських храмів 17 століття.

Покровська церква вражає тонким мистецтвом невідомого майстра. Досконале співвідношення об’ємів, їх взаємна підпорядкованість і величність цього образу в цілому створюють неповторне враження.

На подвір’ї  Покровської церкви збереглися кам’яний обеліск з хрестом це пам’ятник відміни кріпосного права, споруджений в 1865 році.

Багата на традиції і обряди наша Лозівська земля. В цьому найбільша заслуга працівників культури, котрі працюють у місцевому будинку культури. Це:

·                     Килівник Микола Михайлович – директор будинку культури.

·                     Бак Ольга Петрівна – художній керівник народного колективу.

·                     Садовнік Ольга Іванівна – завідуюча сільською бібліотекою.

При БК працює 12 гуртків художньої самодіяльності, гордістю яких є «народний ансамбль народної пісні» , який по праву виборов це почесне звання. Вже сама назва цього ансамблю говорить про те, що його учасники прагнуть і несуть у народ українську народну пісню.

На протязі року у БК відмічають всі свята як релігійні так і народні: Новорічні щедрівки, свято Маланки, змістовним та насиченим проходить святкування Великої Перемоги. Працівники БК не залишаються осторонь і релігійних свят. Так свята Різдва Христового, світле Христове Воскресіння , Водохреща – ці свята проходять при підтримці клубних працівників.